моя скарбничка

 Творчий звіт у рамках Всеукраїнського конкурсу 

                   «МОРАЛЬНИЙ ВЧИНОК»

«Світлиця людяності»

  Автори:   Бондаренко Олександра, 

                   Басаманович Юлія, 

                  учениці 10 класу ЗОШ №12

           

 Керівники:

                                                                                                      

Кроцюк Валентина Андріївна,

заступник директора 

з навчально-виховгної роботи,

Колпак Тамара Петрівна,

 педагог-організатор ЗОШ №12 

                                                                                     

     Марганець – місто сріблястих тополь. В одному з чарівних його куточків знаходиться загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12. Завдяки ініціативності директора школи Галко Олени Федорівни, членів учнівського самоврядування,  педагогів та батьків у школі створено культурно-освітній центр «Соняшник». Його душею став шкільний етнографічний  музей. Світло й затишно тут у будь-яку пору року. Мабуть, саме тому дуже рідко називають це приміщення просто музеєм. Частіше кажуть: «Світлиця».

Заходячи сюди, одразу поринаєш у дивовижний світ народного побуту України. Тут і вишиті сорочки, і рушники, свитки й керсетки, хустки й спідниці, керамічний посуд і народні іграшки, прялки й праски, і навіть справжній ткацький станок.

Юні екскурсоводи, проводячи оглядові й тематичні екскурсії, залюбки розказують відвідувачам про хатні обереги, про давні традиції й звичаї.

На базі музею вже багато років працюють гуртки та клуби, у яких малеча опановує ази декоративно-вжиткового мистецтва, зокрема вишивки, писанкарства, петриківського розпису. Зусиллями членів клубу «Писанкарочка» в музеї оформлено експозиційні розділи «Символіка традиційної української писанки» та «Територіальні особливості українських писанок».

Серед експонатів – роботи юних писанкарів, переможців обласних конкурсів на кращого юного майстра народних ремесел Драч Ірини, Шелест Ольги, Серьогіної Вікторії, Галко Соф’ї, а також лауреатів обласної премії «Обдаровані діти – надія України» Ульвак Тетяни та Колпак Олени.

В оформленні музею взяли активну участь і члени клубу «Калинонька». Юні художники розмалювали піч у «Світлиці», зібрали матеріал про майстрів петриківського розпису, а після триденного перебування на екскурсії в с. Петриківка створили в школі постійнодіючу виставку декоративного розпису. І тепер пишно цвітуть на мальовках Писаної Анни, Скирти Ольги (до речі, переможиці Всеукраїнського конкурсу «Весняні візерунки»), Воробйової Катерини та Бобровської Тетяни кетяги калини, кучерявіють «цибульки», зігріваючи душі всіх, хто завітав до культурно-освітнього центру «Соняшник».

Серед експонатів з’явились і ляльки-мотанки. Під керівництвом Лазданової І.Ю., котра працює в Центрі-комплексі позашкільної роботи нашого міста, члени шкільного дитячого об’єднання підготувалися до українсько-польської виставки народної іграшки. Переможці отримали нагороди, а їхні роботи – ляльки-травниці,  ляльки-зернівки, ляльки-ведунки та інші  стали основою експозиції «Народна іграшка» й оберігають музейну тишу.

 У «Світлиці» проводяться відкриті виховні заходи різноманітних шкільних гуртків, уроки народознавства, класні години. Так юні історики-краєзнавці під керівництвом Черногор О.Л. захоплено розповідають ровесникам про сім чудес Дніпропетровщини. Цікаво та змістовно пройшов виховний захід для молодших школярів «Дружна  родина – щаслива Україна».

Члени клубу «Умілі руки» разом зі своїм наставником Черевком І.І. не лише оформили виставку «Традиційні народні промисли», а й підготували  повідомлення про народних умільців України.

«Козацькому роду нема переводу». Таку назву мав усний журнал, підготовлений учителем фізичного виховання  Назаровим В.О. та учнями 9-А класу.

Тут, серед хатніх оберегів, проходять і теплі зустрічі юних поетів та журналістів школи (керівник Постоєнко С.В.) з письменниками  рідного краю.

Та  чи не найцікавіше бувати у «Світлиці» в День святого Миколая та на різдвяні й новорічні свята.

Традиційно в ці дні тут слухняні дітки отримують від Чудотворця цукерки, а нечеми – різочки, лунають колядки, щедрівки, «водиться коза», сиплеться зерно на домоткані рушники та рядна…

    «Світлиця» стала штабом волонтерської діяльності членів шкільного дитячого творчого об’єднання  “Соняшник». 

 Школярі залюбки беруть участь у соціально-волонтерських акціях «Врятуймо життя захисників Вітчизни!», «Ветеран живе поруч», «Допоможемо родині захисника України»… 

 Разом з батьками та вчителями діти збирали кошти на ремонт БТРа, відправляли продукти харчування й теплий одяг в зону АТО, робили обереги для українських вояків.

     До 80-річчя Дніпропетровщини  у школі було відкрито  Зал слави.  У шести його розділах  тісно переплелися  історія школи та історія нашої Батьківщини.  Вони мають назви: «Золоті сторінки історії школи», «Ровесники незалежності», «Чорнобиль – біль моєї душі», «Безсмертний подвиг народу»,  «Захисникам України – слава!».    

     За ініціативою координаційної ради шкільного дитячого об’єднання 

 «Соняшник» та міської ради ветеранів було проведено благодійну акцію «З попелу забуття»  з метою збору коштів для встановлення меморіальної дошки на честь загиблих воїнів-афганців випускників школи Івана Олійника та Володимира Долгова.

 З метою вшанування пам’яті загиблих героїв відбулися урочисті збори по відкриттю меморіальної дошки, зустрічі з воїнами – афганцями, круглий стіл, інтерв’ю з учасниками бойових  дій. 

    

    Зусиллями членів пошукової групи під керівництвом Черногор О.Л. зібрано біографічні матеріали про загиблих земляків-афганців та створено презентацію. На її основі в шкільному Залі слави відкрито експозицію «З попелу забуття».

 На базі музею проведено уроки мужності «Простим героям – честь і слава», «Афганістан: біль моєї душі», «У полум’ї війни», круглі столи «У колі ветеранів», «Жива пам’ять»,  літературні читання «Свистіли кулі над Афганом», бібліотечна книжна виставка  та шкільний конкурс малюнків «Афганськими дорогами». 

    

      Тут ніколи не буває музейної тиші. Систематично проводяться екскурсії, свята,  зустрічі  …  Одним із найбільш хвилюючих був захід, присвячений Героям Небесної Сотні та учасникам АТО. Діти уважно слухали розповіді учасників бойових дій, виконували патріотичні пісні, зачитували поезії, які пробуджували в їхніх серцях любов до Батьківщини та  бажання боронити її.      

          Учні нашої школи стали переможцями міського конкурсу на кращого екскурсовода, створивши  відеофільм  «Заспіваймо  пісню за Україну!». 

Усі, хто відвідують музей «Світлиця» та Зал слави, мають можливість щодня поринати в неповторний світ мистецтва, побуту  та історії рідного краю, ще й ще раз усвідомлювати: ми – українці! 

  Духовні  скарби  народу

Двері відчиня «Світлиця»,                                  

Наче діва білолиця,

У сорочці-вишиванці

Розкрива обійми вранці.

То ж заходьте, не лініться 

Та гарненько придивіться.

Справа, зразу біля входу, 

Піч стоїть широка.

Поруч – скриня. Не велика, 

Та важка нівроку.

На печі вмостились зручно

Горщики-близнята,

Є і сито, і сільничка,

Глечиків багато…

Всіх дивує у музеї

Скриня з верболозу,

Та ще лапті чудернацькі, 

Сплетені з рогозу.

У колисці з верболозу

Малят колисали, 

Майже завжди квіти хмелю

У подушку клали.

Зберігали диво – птахи

Спокій немовляти,

І рушник завжди з любов’ю

Вишивала мати.

Коло сина традиційно

Сопілочку клали, 

А для донечки матуся

Лялечку мотала.

Кожна добра господиня

В хаті прялку мала,

Тому їх уже аж вісім

В «Світлиці» зібралось.

Можем з гордістю сказати: 

Станок ткацький маєм,

І про те, як він працює,

Достеменно знаєм. 

Розділ «Іграшка народна»

Любить вся малеча,

Бо як в свищики подують – 

Аж в долоні плещуть.

Іграшки в нас керамічні

Із соломи, з тіста…

Не шкідливі для здоров’я,

Бо природні, чисті!

Ляльки – мотанки в музеї

Теж красиві дуже,

Та вони ще й обереги -

Знай це, юний друже.

Про добробут ваш подбає

Мотанка «Зернушка»,

Своїм виглядом зігріє

І серце, і душу.

По життю вас поведе

Мотанка «Ведунка», 

І здійсниться усе добре,

Що спаде на думку.

«Подорожницю» з собою

Ви візьміть в дорогу,

І тоді у вас не буде                       

 Ні бід, ні тривоги. 

В «Ляльки щастя» коса довга

Й черевички файні,

Радим всім таку красуню

Придбати негайно.  

                                                  

Писанки – це обереги

Від всякого лиха.

Їх і пишуть, коли в хаті

Усе мирно й тихо.

Знаки є на них солярні,

Тваринні, квіткові…

Є складні, а є простенькі,

Всі такі чудові.

«Берегиня», «сонце», «сігма»

«Безконечник», «ружа»…

Серед тих, хто все це бачить,

Не бува байдужих.      

                                                                                                                                               

Побувавши у «Світлиці», 

Це ми добре знаєм,

Не забудете ніколи

Вже ви «Сонцеграю».

А над покуттю літають

Птахи великодні,

Їх із писанок робили 

Колись і сьогодні.

Серед юних писанкарок

Є такі майстрині,

Яких добре знають в місті

Й у всій Україні.

Побували в Петриківці

Наші краєзнавці –

Вчились там робить кошачки,

Малювати пальцем.

І тепер на стінах школи

Розцвітають пишно

Кучерявки  і цибульки,

Петриківські вишні.

Творчий шлях ми дослідили

Панка, Соколенка, 

Хоч робити, скажем чесно,

Це не так вже й легко.

Біле поле полотняне

Рушником барвистим стало, 

Бо його майстрині наші

Із любов’ю вишивали.

Щоб старий рушник «ожив»

Й міг заговорити,

Його треба у музеї

Вміло розмістити.

Врахувати слід орнамент,

Кольорову гаму,

І щоб він гармонував

З іншими речами.

В цій кімнаті не буває

Музейної тиші:                                                                      

Ті співають, ті малюють,        

 Інші – пишуть вірші

Як і в справжньому музеї

Тут екскурсоводи

Вам розкажуть все про побут,

Звичаї народні.

Про ці звичаї не лише

Із книжок ми знаєм:

В експедиціях фольклорних

Обряди вивчаєм.

Часто свята тут проводять,

Ранки, вікторини, 

І уроки тематичні,

Й виховні години

Колядують тут, щедрують,

Зерням посипають,

І святого Миколая

Радісно вітають.

   Якщо хочете відчути

   Серцем Україну -

   В наш музей Ви завітайте

   Хоча б на хвилину!